Реформування української науки
Перша реальна спроба реформувати вітчизняну наукову сферу, що розпочалась у 2015 році, не встигла практично вплинути на життя більшості науковців. При цьому, існуюча система наочно показала свою незацікавленість та нездатність до змін. Паралельно з цим пришвидшився занепад української науки і зараз вже набув катастрофічного характеру. По суті, вже можна казати про колапс науково-освітньої системи України, який становить істотну загрозу національній безпеці.
В цих умовах єдиною можливістю збереження хоч якогось наукового потенціалу в Україні є створення абсолютно нової наукової системи, яка має бути побудована на принципах ринкової економіки та глибоко інтегрована в світовий дослідницький простір. Під цю нову систему необхідно розробити нову нормативно-правову базу, яка ґрунтуватиметься на принципах ринкової економіки, знизить зарегульованість наукової сфери і забезпечить дієві механізми інтеграції наукової сфери у реальний сектор економіки. Державна політика у сфері науки має на цьому етапі ставити за основну мету збільшення потенціалу (capacity building) тобто, налагодження процесу реалізації науковими організаціями здатності успішно керувати своїм розвитком та діяльністю для досягнення стабільних позитивних результатів, але при цьому розбудова наукової сфери має відповідати провідним світовим тенденціям – на пошук альтернативного «власного шляху» в Україні відсутні і ресурси, і час.
Для забезпечення ефективних та швидких змін, на які не впливатиме неминучий спротив існуючої системи, потрібно забезпечити формування нової незалежної системи з тих дослідників, які вже працюють на світовому рівні або наближаються до нього. Цього можна досягти шляхом виявлення зразкових груп на першому етапі і через прозорий конкурсний відбір у подальшому. При цьому рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення на одного дослідника у новій системі має суттєво перевищувати існуючий. Цього можна досягти істотно зменшивши супутні витрати за рахунок укрупнення установ, тобто замість великої кількості інститутів по 100-200 працівників мати малу кількість великих центрів.
Щоб нова система не перетворилася на другу стару, і в ній не можна було узурпувати владу, необхідно запровадити дієву систему стримувань і противаг. Як показує досвід, найбільш стійкою та ефективною є система з трьома центрами влади з приблизно однаковим обсягом повноважень. Такими центрами вбачаються вчена рада, дирекція та наглядова рада. На відміну від існуючої системи, дирекція буде здійснювати виключно оперативне керування і опікуватись господарськими питаннями. Всі питання, що стосуються власне науки, ухвалюватимуться вченою радою, а стратегічні питання — наглядовою радою. Дирекція та наукові працівники обиратимуться за відкритими прозорими конкурсами на обмежений, але довгий термін. Керівники тем та контрактів матимуть повну свободу у використанні коштів, що надходять за ними, в межах чинного законодавства та умов контрактів. Частка накладних витрат визначатиметься наглядовою радою.
Розподіл бюджетного фінансування також має відбуватися за прозорими принципами. Має бути чіткий та однозначний порядок виділення та використання базового фінансування, а також система прозорих конкурсів з незалежним оцінюванням і інструментами громадського контролю.
Для зменшення корупції при присудженні наукових ступенів та присвоєнні вчених звань необхідно скасувати матеріальні переваги для ненауковців, які мають науковий ступінь, скасувавши надбавки за нього, тим самим знищивши попит на їхнє «придбання». Крім того, має бути ліквідований рудимент СРСР — диплом державного зразка та державна монополія в цій сфері.
Земельні ділянки, нерухоме майно та великі об’єкти наукової інфраструктури нових наукових центрів повинні знаходитися у державній власності без можливості зміни їх цільового призначення, приватизації чи довгострокової оренди із правом викупу.
Ключовим завданням нової системи має стати підготовка нового покоління українських вчених. Цього можна досягти виключно шляхом залучення талановитої молоді до виконання наукових проектів. Оплата праці молодих науковців має бути порівняною з такою на рівнозначних посадах в IT-індустрії. Умови проведення конкурсів за бюджетні кошти мають включати стимули для залучення до їх виконання молодих вчених. При цьому, має всіляко підтримуватись наукова мобільність як в Україні, так і за її межами. Мають бути зняті бар’єри щодо працевлаштування громадян інших держав в науковій сфері та створення сприятливих умов для молодих науковців з інших країн для оселення в Україні. Стратегічно важлива наукова діяльність, що за тими чи іншими причинами не ведеться на світовому рівні однак відіграє значну роль з точки зору національної безпеки та оборони, забезпечення роботи критичної інфраструктури, формування національної ідентичності та розв’язанню інших подібних проблем, має бути збережена, однак керуватися в своїй діяльності новою нормативною базою та прозорими схемами фінансування. Централізація дослідницької інфраструктури дозволить забезпечити ефективніше управління при загальному скороченні кількості керівних та допоміжних посад та проміжних ланок між прийняттям рішення та його кінцевим впровадженням, забезпечення інформаційного обміну між науковцями, узагальнення та забезпечення доступу до отриманих в результаті дослідницької діяльності даних, забезпечення їх надійного зберігання і безперебійного надходження.
Окремо необхідно забезпечити переведення накопичених наукових даних, що становлять істотну цінність – зокрема архівних даних, що існують в аналоговому форматі у сучасні цифрові формати і відповідне спрощення їх використання та доступу до них, створення каталогів та баз інформації, що нині розпорошена та малодоступна.
Одночасно із створенням нової структури, необхідно змінювати цільове призначення існуючої, зокрема змінити статус НАН України з де-факто органу влади на експертний заклад, а МОН позбавити функцій центрального органу виконавчої влади з науки, натомість створивши секретаріат при НацРаді з питань розвитку науки і технологій, який візьме на себе повсякденну координаційну роль, а також переглянути структуру і функції самої НацРади.
