Відмінності між версіями «Існуюча структура української науки»
(Створена сторінка: Сучасна структура української науки – це застаріла за своєю сутністю система, успадко...) |
Роман (обговорення | внесок) |
||
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | Сучасна структура української науки – це застаріла за своєю сутністю система, успадкована від Радянського Союзу із переважанням планово-нормативних елементів та ієрархічної структури, що пронизує всі державні наукові заклади та установи і суттєво гальмує будь-який розвиток. | + | Сучасна структура [[Основні етапи формування української науки|української науки]] – це застаріла за своєю сутністю система, успадкована від Радянського Союзу із переважанням планово-нормативних елементів та ієрархічної структури, що пронизує всі державні наукові заклади та установи і суттєво гальмує будь-який розвиток. |
+ | |||
+ | Наука в Україні складається з інститутів та центрів Національної академії наук України, п’яти галузевих академій (медична, аграрна, педагогічна, правова та мистецтв), науково-дослідних частин університетів, навчальних підрозділів університетів, науково-дослідних установ при Міністерстві освіти і науки України, галузевих наукових установ, науково-дослідних підрозділів підприємств, приватних науково-дослідних компаній та незалежних дослідників. Наукова діяльність регулюється Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19 «Про наукову і науково-технічну діяльність»], і з точки зору законодавства всі наукові установи рівні, однак на практиці це не так. | ||
− | |||
На практиці в українській науці діє майже «феодальна» система відносин, при якій кошти розподіляються між «феодалами», що керують наданими їм в управління установами. При цьому вірність основним «гравцям» та готовність чітко виконувати їх вказівки має більше значення, ніж будь-яка важливість, перспективність чи результативність досліджень. Зараз основними «гравцями» є: | На практиці в українській науці діє майже «феодальна» система відносин, при якій кошти розподіляються між «феодалами», що керують наданими їм в управління установами. При цьому вірність основним «гравцям» та готовність чітко виконувати їх вказівки має більше значення, ніж будь-яка важливість, перспективність чи результативність досліджень. Зараз основними «гравцями» є: | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | '''Президія НАН України''' – найбільш | + | '''Міністерство освіти і науки України''' - формально відповідає за всю науку загалом, а реально керує наукою в університетах, а також у невеликій кількості інститутів, які з різних причин опинилися в його сфері управління; має конкурсні теми для своїх. |
− | + | ||
− | + | [https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/nacionalna-rada-ukrayini-z-pitan-rozvitku-nauki-i-tehnologij '''НацРада з науки і технологій'''] - новий орган при Кабінеті Міністрів України, створений 2017 року; формально - дорадчий, реально – керівний, і наразі - найбільш активний. | |
− | + | ||
− | Таким чином, НАН України планує та контролює виконання тематики наукових досліджень в усіх своїх установах, розподіл коштів між ними, а також їх майно, нерухомість та землю. Через свій унікальний правовий статус НАН України має змогу ігнорувати не лише думку інших «гравців» та досягнуті домовленості, але й подекуди чинне законодавство. | + | [https://nrfu.org.ua/ '''Національний фонд досліджень'''] – створений 2018 року державний цільовий фонд, метою якого є надання грантів для підтримки наукових досліджень і розробок, фактично український аналог [https://www.nsf.gov/ National Science Foundation]. Створений на базі Державного фонду фундаментальних досліджень (ДФФД) незалежний, але під наглядом НацРади. |
− | + | ||
+ | '''Президія НАН України''' – найбільш серйозний гравець в сфері української науки і одночасно найбільший реакціонер. Діяльність НАН України регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001550-02 Статутом Національної академії наук України], яким НАН надається значна кількість переваг та преференцій, в тому числі: | ||
+ | * права самоврядності, в тому числі самостійне визначення тематики досліджень, своєї структури, науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків; | ||
+ | * всебічна підтримка статутної діяльності з боку держави; | ||
+ | * безстрокова та безоплатна передача у користування державного майна без права зміни форми власності; | ||
+ | Таким чином, НАН України планує та контролює виконання тематики наукових досліджень в усіх своїх установах, розподіл коштів між ними, а також їх майно, нерухомість та землю. Через свій унікальний правовий статус НАН України має змогу ігнорувати не лише думку інших «гравців» та досягнуті домовленості, але й подекуди чинне законодавство. | ||
− | ''' | + | '''Президії галузевих академій''' – фактично, клони НАН, однак із значно меншим впливом. |
− | ''' | + | '''Міністерства і відомства''' - керують галузевими науково-дослідними інститутами у своїй сфері управління, і, як правило, дуже закриті і непрозорі. |
− | '''Приватні компанії''' - з’явились переважно протягом останніх років. Як правило, складаються з колишніх працівників державних інститутів, які монетизують свої результати, отримані на попередній роботі, хоча є і виключення; не відіграють істотної ролі. | + | '''Промисловість''' - деякі підприємства мають власні науково-дослідні підрозділи, які працюють в інтересах цього підприємства і за їхній рахунок. За межі підприємства їхні результати зазвичай не виходять і не відіграють істотної ролі. |
+ | |||
+ | '''Приватні компанії''' - з’явились переважно протягом останніх років. Як правило, складаються з колишніх працівників державних інститутів, які монетизують свої результати, отримані на попередній роботі, хоча є і виключення; не відіграють істотної ролі. | ||
'''Незалежні дослідники''' - фактично, ентузіасти, які мають інше джерело доходів, а наукою займаються як хобі і не відіграють істотної ролі. | '''Незалежні дослідники''' - фактично, ентузіасти, які мають інше джерело доходів, а наукою займаються як хобі і не відіграють істотної ролі. | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Освіта та наука]] |
Поточна версія на 12:46, 25 липня 2021
Сучасна структура української науки – це застаріла за своєю сутністю система, успадкована від Радянського Союзу із переважанням планово-нормативних елементів та ієрархічної структури, що пронизує всі державні наукові заклади та установи і суттєво гальмує будь-який розвиток.
Наука в Україні складається з інститутів та центрів Національної академії наук України, п’яти галузевих академій (медична, аграрна, педагогічна, правова та мистецтв), науково-дослідних частин університетів, навчальних підрозділів університетів, науково-дослідних установ при Міністерстві освіти і науки України, галузевих наукових установ, науково-дослідних підрозділів підприємств, приватних науково-дослідних компаній та незалежних дослідників. Наукова діяльність регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і з точки зору законодавства всі наукові установи рівні, однак на практиці це не так.
На практиці в українській науці діє майже «феодальна» система відносин, при якій кошти розподіляються між «феодалами», що керують наданими їм в управління установами. При цьому вірність основним «гравцям» та готовність чітко виконувати їх вказівки має більше значення, ніж будь-яка важливість, перспективність чи результативність досліджень. Зараз основними «гравцями» є:
Міністерство освіти і науки України - формально відповідає за всю науку загалом, а реально керує наукою в університетах, а також у невеликій кількості інститутів, які з різних причин опинилися в його сфері управління; має конкурсні теми для своїх.
НацРада з науки і технологій - новий орган при Кабінеті Міністрів України, створений 2017 року; формально - дорадчий, реально – керівний, і наразі - найбільш активний.
Національний фонд досліджень – створений 2018 року державний цільовий фонд, метою якого є надання грантів для підтримки наукових досліджень і розробок, фактично український аналог National Science Foundation. Створений на базі Державного фонду фундаментальних досліджень (ДФФД) незалежний, але під наглядом НацРади.
Президія НАН України – найбільш серйозний гравець в сфері української науки і одночасно найбільший реакціонер. Діяльність НАН України регулюється Статутом Національної академії наук України, яким НАН надається значна кількість переваг та преференцій, в тому числі:
- права самоврядності, в тому числі самостійне визначення тематики досліджень, своєї структури, науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків;
- всебічна підтримка статутної діяльності з боку держави;
- безстрокова та безоплатна передача у користування державного майна без права зміни форми власності;
Таким чином, НАН України планує та контролює виконання тематики наукових досліджень в усіх своїх установах, розподіл коштів між ними, а також їх майно, нерухомість та землю. Через свій унікальний правовий статус НАН України має змогу ігнорувати не лише думку інших «гравців» та досягнуті домовленості, але й подекуди чинне законодавство.
Президії галузевих академій – фактично, клони НАН, однак із значно меншим впливом.
Міністерства і відомства - керують галузевими науково-дослідними інститутами у своїй сфері управління, і, як правило, дуже закриті і непрозорі.
Промисловість - деякі підприємства мають власні науково-дослідні підрозділи, які працюють в інтересах цього підприємства і за їхній рахунок. За межі підприємства їхні результати зазвичай не виходять і не відіграють істотної ролі.
Приватні компанії - з’явились переважно протягом останніх років. Як правило, складаються з колишніх працівників державних інститутів, які монетизують свої результати, отримані на попередній роботі, хоча є і виключення; не відіграють істотної ролі.
Незалежні дослідники - фактично, ентузіасти, які мають інше джерело доходів, а наукою займаються як хобі і не відіграють істотної ролі.