Охорона здоров’я в Україні

В останні роки систему охорони здоров’я в Україні динамічно перебудовують. Усталені протягом десятків років звичаї та механізми докорінно змінюються, і в цьому процесі та в новому порядку можна знайти як плюси так і мінуси, однак необхідність реформування давно назрівала. Багато було зроблено за каденції МОЗу 2016-2019 років, ще більше лишилось попереду, і надзвичайно важливо тримати руку на пульсі змін та вчасно вводити найкращі практики, відміняти ті, які не працюють та дослухатись до медичної спільноти і пацієнтів.

Стан системи ОЗ

Первинна ланка На початок 2020 року завершена реформа первиної ланки системи охорони здоров'я. У багатьох розвинених країнах світу 80-90% звертань пацієнтів за медичною допомогою вирішуються на саме цьому рівні. І, власне, приклад побудови системи в Україні взятий з британського досвіду, де рівень довіри населення до медицини один з найвищих у світі.
В ході реформи відбулися такі зміни:
Усі державні заклади первинної меддопомоги (ЦПМСД) автономізувались та стали комунальними некомерційними підприємствами (КНП);
Приватні заклади отримали можливість співпраці з державою на рівних умовах КНП при умові укладення договору з Національною службою здоров’я (НСЗУ);
Пацієнти можуть вільно обирати та змінювати фахівця первинного рівня незалежно від місця проживання та прописки, а орієнтуючись на його/її кваліфікацію, рівень сервісу, відповідність уявленням пацієнта про якісну медичну допомогу; Також люди мають змогу безкоштовно обслуговуватись у приватних закладах, що працюють із НСЗУ, отримувати той самий спектр послуг;
Медичні заклади опинились в умовах конкуренції, що мотивує керівників розвивати свій заклад та покращувати сервіс, залучати фахівців високого рівня і таким чином збільшуючи потік пацієнтів, а отже і фінансування;

При настільки глобальному реформуванні важливої та складної системи навряд чи можливо не припуститися жодної помилки та допрацювати все й одразу, процес реформування має бути динамічним та враховувати досвід лікарів. Необхідно відмітити кілька речей, які мають бути змінені чи додані до цього із етапу реформування:
Можливість для лікаря змінювати місце роботи без втрати пацієнтів, що уклали декларацію з ним;
Простий механізм для пацієнта, що дозволить автоматично піти за лікарем в інший заклад або лишитись на обслуговуванні в цьому ж закладі з передекларуванням до колеги без необхідності додаткового візиту в заклад;
Юридична підтримка використання міжнародних протоколів лікування як засіб, що додасть лікарю впевненості в застосуванні найкращих світових практик;
Продовження перекладу та затвердження міжнародних протоколів з адаптацією до наявних можливостей фармацевтичної галузі, діагностичних можливостей;

Вторинна та третинна ланка
Ці щабелі спеціалізованої медичної допомоги повинні долучитися до медреформи з квітня 2020 року. Наразі важливо дотримуватися обраного курсу, адже поки ланки медицини в Україні роз’єднані, що породжує велику кількість міфів, непорозумінь та незручностей для пацієнтів на місцях.
Головними проблемами впровадження медреформи на вторинці ми вважаємо такі:

- погана комунікація між МОЗ та керівниками і фахівцями медзакладів, що створює умови для поширення дезінформації;
- неможливість одночасного реформування усіх ланок, унаслідок чого накопичення непорозумінь щодо позитивних змін та підвищення фінансування первинної ланки, тоді як вторинна і третинна ланки продовжують працювати в старих умовах;
- наявність на спеціалізованому рівні практики корупції і тіньових схем, що за об’ємами значно перевищують фінансування, яке може запропонувати держава;
- невпевненість лікарів у позитивних змінах.

Основними шляхами вирішення цих проблем повинні бути:
- ефективна та постійна комунікація МОЗ з медпрацівниками усіх рівнів;
- навчання персоналу, надання доступної та прозорої інформації про кожен крок, перспективи, реальну картину фінансування - це дозволить підвищити довіру спеціалістів до змін;
- відкритість міністерства та постійне широке інформування населення про всі нововведення.

Діалог є коренем успіху таких важких та суперечливих реформ, адже тільки так можна успішно пройти всі тимчасові незручності під час змін системи. 

Компетентні кадри на всіх рівнях охорони здоров’я, що зацікавлені в безперервному професійному розвитку, реформуванні галузі та ті, що мають глибинне розуміння процесів, є носіями ідеї зміни, час яких настав.