Відмінності між версіями «Мовна політика»

Матеріал з sokyra.party
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
Рядок 7: Рядок 7:
  
 
Інші мови в Україні можуть вільно використовуватися та розвиватися в приватній – себто недержавній – сфері. Мови національних меншин можуть вивчатися у державних школах у місцях компактного проживання меншин як додаткові, однак охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні перешкоджати вивченню державної мови або заміщувати його. Намагання [[Руки геть від мови|загальмувати дерусифікацію]] українських шкіл, що просувається окремими особами, під виглядом захисту прав мовних меншин насправді має на меті знецінення державної мови та української ідентифікації.
 
Інші мови в Україні можуть вільно використовуватися та розвиватися в приватній – себто недержавній – сфері. Мови національних меншин можуть вивчатися у державних школах у місцях компактного проживання меншин як додаткові, однак охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні перешкоджати вивченню державної мови або заміщувати його. Намагання [[Руки геть від мови|загальмувати дерусифікацію]] українських шкіл, що просувається окремими особами, під виглядом захисту прав мовних меншин насправді має на меті знецінення державної мови та української ідентифікації.
 +
 +
[[Категорія:Реформи]]

Поточна версія на 13:06, 25 липня 2021

Позиція партії «Демократична сокира» щодо мовної політики полягає у тому, що українська мова – це державна мова, і вона є обов’язковою для використання в усіх державних органах та структурах. Усі заклади сфери обслуговування, що працюють в Україні, мають надавати послуги цією мовою за вимогою клієнта.

Ситуація, коли посадовці або чиновники не володіють або під час виконання своїх посадових обов’язків та представлення інтересів держави підкреслено не спілкуються державною мовою абсолютно недопустима. «Демократична сокира» всіляко підтримує поширення на території України мови міжнародного спілкування, а саме англійської, оскільки збільшення кількості громадян, що володіють цією мовою на гарному рівні значно підвищує відкритість держави для світу та загальну конкурентоспроможність населення.

Мови малих автохтонних народів в рамках Європейської хартії мов меншин потребують окремого захисту. Використання регіональних мов або мов меншин, принаймні між особами, що вживають одну і ту ж мову не може бути обмежене.

Інші мови в Україні можуть вільно використовуватися та розвиватися в приватній – себто недержавній – сфері. Мови національних меншин можуть вивчатися у державних школах у місцях компактного проживання меншин як додаткові, однак охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні перешкоджати вивченню державної мови або заміщувати його. Намагання загальмувати дерусифікацію українських шкіл, що просувається окремими особами, під виглядом захисту прав мовних меншин насправді має на меті знецінення державної мови та української ідентифікації.