Відмінності між версіями «Ринок землі»
Роман (обговорення | внесок) |
Роман (обговорення | внесок) |
||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
Партія «Демократична сокира» прийняття закону розцінює негативно, оскільки фактично в прийнятому законі немає ніяких норм, що запустили б реальні ринкові механізми переходу землі і зробили її повноцінним товаром ні зараз, ні після закінчення перехідних положень. «Демократична сокира» і надалі буде боротися за лібералізацію земельних відносин і ринку землі. | Партія «Демократична сокира» прийняття закону розцінює негативно, оскільки фактично в прийнятому законі немає ніяких норм, що запустили б реальні ринкові механізми переходу землі і зробили її повноцінним товаром ні зараз, ні після закінчення перехідних положень. «Демократична сокира» і надалі буде боротися за лібералізацію земельних відносин і ринку землі. | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Реформи]] |
Поточна версія на 13:06, 25 липня 2021
Ринок землі
Ринок землі, а саме можливість громадян в повній мірі реалізувати своє конституційне право володіти землею, купувати та продавати її – один з базових принципів сучасної держави, що нормально функціонує.
Ринок землі завжди був важливим програмним положенням «Демократичної Сокири». Партія наполегливо, системно та обґрунтовано працювала над зняттям мораторію на купівлю-продаж земель і введення цивілізованого ринку землі.
31 березня 2020 Верховна Рада на позачерговому засіданні ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення". Ним начебто передбачено формування законодавчого поля для запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення та створення прозорих умов для набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянами України. Зокрема, законом передбачено, що з 1 липня 2021 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 100 гектарів можуть набувати виключно громадяни України. З 1 січня 2024 року можливість купувати до 10 тис.га. землі отримають юридичні особи, власниками яких є українці. Заборонено продаж державних та комунальних земель. Питання, чи надавати іноземцям право купувати землю, вирішуватиметься на референдумі.
Однак фактично закон, який прийняла Верховна Рада, не забезпечує створення на території держави справжнього ринку землі, а лише формально виконує вимогу МВФ щодо скасування мораторію. При встановленні в законі обмежень на площу землі, якою може володіти один власник не враховано такі банальні речі, як мінімально необхідний для забезпечення рентабельності землеробства чи тваринництва розмір земельного наділу («орного клину»), що буде забезпечувати правильну сівозміну, невиснажливе використання земель, та її ефективну обробку.
Україна не може дозволити собі перетворити одну з у перспективі найприбутковіших галузей економіки на дотаційну, на кшталт сільськогосподарської галузі у Європейському союзі, і повинна орієнтуватися на американську модель ведення агробізнесу. Ця модель передбачає консолідацію у власності окремих громадян або юридичних осіб земельних ділянок достатніх для повноцінного зерноводства та виробництва молока або м’яса, але обмеження по площам внесені до закону виключають таку можливість.
Залучення іноземних інвесторів, що мало б потужний економічний ефект на розвиток агробізнесу, тепер також виключене, оскільки ринок для них закритий «до референдуму», тобто, потенційно - назавжди.
У законі прописано заборону на продаж земель державної та комунальної власності, що залишає державу на необмежений термін основним власником земель. Таким чином, корупційні схеми оренди державних земель в Україні продовжать діяти, а ставлення до орендованих земель буде тим самим – безвідповідальним та споживацьким. Велике сільське виробництво збереже свій олігархічний характер, і доступ до ресурсу землі залишиться привілеєм «обраних», що виключає необхідний відповідний економічний розвиток.
Партія «Демократична сокира» прийняття закону розцінює негативно, оскільки фактично в прийнятому законі немає ніяких норм, що запустили б реальні ринкові механізми переходу землі і зробили її повноцінним товаром ні зараз, ні після закінчення перехідних положень. «Демократична сокира» і надалі буде боротися за лібералізацію земельних відносин і ринку землі.