Самозахист

Самозахист - дїї особи, спрямовані на захист себе та своїх прав (в тому числі на збереження життя і здоров'я), порушених нападом іншої особи.

Згідно ст.3 Конституції України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю Відповідно до 36 статті Кримінального кодексу, кожна людина має право на оборону свого життя, незалежно від того, чи має вона можливість уникнути цього посягання (втекти, сховатися і т.д.) або звернутися до правоохоронних органів.

Сучасна ситуація із самозахистом в Україні

Станом на сьогодні, захист свого життя в небезпечній ситуації законодавчо регулюється так, що за перевищення меж самооборони передбачена відповідальність, в тому числі і кримінальна. Незважаючи на наявність статті про самозахист, на людину, що завдала травм нападнику, захищаючи своє життя, спочатку заводиться кримінальна справа про вбивство або тяжкі тілесні ушкодження, і лише потім суддя вирішує, чи не було перевищення меж самооборони і чи не можна було захиститися іншим методом і т.ін.

Відсутність єдиного та чіткого закону про зброю та тлумачення дій при самозахисті створює широкий простір для зловживання службовим становищем на рівні всіх ланок правоохоронних та судових органів, сприяючи зростанню корупції. «Демократична Сокира» послідовно вимагає, щоб право на захист себе та своєї власності було прийняте в якості одного з базових прав громадянина, а також щоб місцеві суди почали в своїй практиці ґрунтуватися на позиції Верховного Суду, який своєю прецедентною постановою зафіксував наявність такого права.

Практичний аспект самозахисту

Діючий закон передбачає ситуацію крайньої необхідності захисту свого життя від загрози. А саме – використання сили і зброї, спрямованих на усунення суспільної небезпеки, якщо її в конкретній ситуації не можна усунути в інший спосіб, і якщо при цьому не допущено перевищення меж крайньої необхідності. У ситуації крайньої необхідності застосовується принцип «меншого зла». Тобто шкода, спричинена нападаючому, має бути менше упередженої. Таким чином, згідно чинного законодавства, людина, що знаходиться в стресовій ситуації під час нападу має думати не лише про свій порятунок чи порятунок своїх близьких, а й про збереження здоров’я та життя нападаючого, що явно суперечить здоровому глузду. Фактично, діюче законодавство пропонує роззброювати людину, що загрожує ножем, голіруч.

Людина в небезпечній для її життя та/або життя її близьких ситуації повинна мати право захищатися усіма доступними засобами та способами, не витрачаючи час на оцінку ступеня небезпеки, що являє собою нападаючий – тим більше, що не має змоги точно його визначити чи спрогнозувати Таким чином, вміти постояти за своє життя необхідно не лише ефективно, але й правильно з точки зору законодавства.

Право на безпосередній захист себе та своїх рідних від злочинних посягань - законне право кожної людини, і жоден не може бути безпідставно покараний за це просто в силу радянської традиції, а не виходячи з об'єктивних фактів.