Відмінності між версіями «Охорона здоров’я в Україні»
(Створена сторінка: В останні роки систему охорони здоров’я в Україні динамічно перебудовують. Усталені п...) |
Роман (обговорення | внесок) |
||
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | В останні роки систему охорони здоров’я в Україні динамічно перебудовують. Усталені протягом десятків років звичаї та механізми докорінно змінюються, і в цьому процесі та в новому порядку можна знайти як плюси так і мінуси, однак необхідність реформування давно назрівала. Багато було зроблено за каденції МОЗу 2016-2019 років, ще більше лишилось попереду, і надзвичайно важливо тримати руку на пульсі змін та вчасно вводити найкращі практики, відміняти ті, які не працюють та дослухатись до медичної спільноти і пацієнтів. | + | В останні роки систему охорони здоров’я в Україні динамічно перебудовують. Усталені протягом десятків років звичаї та механізми докорінно змінюються, і в цьому процесі та в новому порядку можна знайти як плюси так і мінуси, однак необхідність реформування давно назрівала. Багато було зроблено за каденції МОЗу 2016-2019 років, ще більше лишилось попереду, і надзвичайно важливо тримати руку на пульсі змін та вчасно вводити найкращі практики, відміняти ті, які не працюють та дослухатись до медичної спільноти і пацієнтів. |
+ | == Стан системи ОЗ == | ||
+ | === Первинна ланка === | ||
+ | На початок 2020 року завершена реформа первинної ланки системи охорони здоров'я. У багатьох розвинених країнах світу 80-90% звертань пацієнтів за медичною допомогою вирішуються на саме цьому рівні. І, власне, приклад побудови системи в Україні взятий з британського досвіду, де рівень довіри населення до медицини один з найвищих у світі. | ||
− | ''' | + | ''В ході реформи відбулися такі зміни:'' |
+ | * Усі державні заклади первинної меддопомоги (ЦПМСД) автономізувались та стали комунальними некомерційними підприємствами (КНП); | ||
+ | *Приватні заклади отримали можливість співпраці з державою на рівних умовах КНП при умові укладення договору з Національною службою здоров’я (НСЗУ); | ||
+ | * Пацієнти можуть вільно обирати та змінювати фахівця первинного рівня незалежно від місця проживання та прописки, а орієнтуючись на його/її кваліфікацію, рівень сервісу, відповідність уявленням пацієнта про якісну медичну допомогу; | ||
+ | Також люди мають змогу безкоштовно обслуговуватись у приватних закладах, що працюють із НСЗУ, отримувати той самий спектр послуг; | ||
+ | * Медичні заклади опинились в умовах конкуренції, що мотивує керівників розвивати свій заклад та покращувати сервіс, залучати фахівців високого рівня і таким чином збільшуючи потік пацієнтів, а отже і фінансування; | ||
− | + | При настільки глобальному реформуванні важливої та складної системи навряд чи можливо не припуститися жодної помилки та допрацювати все й одразу, процес реформування має бути динамічним та враховувати досвід лікарів. Необхідно відмітити кілька речей, які мають бути змінені чи додані до цього із етапу реформування: | |
− | + | * Можливість для лікаря змінювати місце роботи без втрати пацієнтів, що уклали декларацію з ним; | |
− | + | * Простий механізм для пацієнта, що дозволить автоматично піти за лікарем в інший заклад або лишитись на обслуговуванні в цьому ж закладі з передекларуванням до колеги без необхідності додаткового візиту в заклад; | |
− | + | * Юридична підтримка використання міжнародних протоколів лікування як засіб, що додасть лікарю впевненості в застосуванні найкращих світових практик; | |
− | + | * Продовження перекладу та затвердження міжнародних протоколів з адаптацією до наявних можливостей фармацевтичної галузі, діагностичних можливостей; | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | === Вторинна та третинна ланка === | |
− | + | Ці щаблі спеціалізованої медичної допомоги повинні долучитися до медреформи з квітня 2020 року. Наразі важливо дотримуватися обраного курсу, адже поки ланки медицини в Україні роз’єднані, що породжує велику кількість міфів, непорозумінь та незручностей для пацієнтів на місцях. | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | Головними проблемами впровадження медреформи на вторинці ми вважаємо такі: | |
− | + | * погана комунікація між МОЗ та керівниками і фахівцями медзакладів, що створює умови для поширення дезінформації; | |
− | + | * неможливість одночасного реформування усіх ланок, унаслідок чого накопичення непорозумінь щодо позитивних змін та підвищення фінансування первинної ланки, тоді як вторинна і третинна ланки продовжують працювати в старих умовах; | |
− | + | * наявність на спеціалізованому рівні практики корупції і тіньових схем, що за об’ємами значно перевищують фінансування, яке може запропонувати держава; | |
+ | * невпевненість лікарів у позитивних змінах. | ||
− | + | Основними шляхами вирішення цих проблем повинні бути: | |
− | + | * ефективна та постійна комунікація МОЗ з медпрацівниками усіх рівнів; | |
− | + | * навчання персоналу, надання доступної та прозорої інформації про кожен крок, перспективи, реальну картину фінансування - це дозволить підвищити довіру спеціалістів до змін; | |
− | + | * відкритість міністерства та постійне широке інформування населення про всі нововведення. | |
− | + | Діалог є коренем успіху таких важких та суперечливих реформ, адже тільки так можна успішно пройти всі тимчасові незручності під час змін системи. | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
+ | Компетентні кадри на всіх рівнях охорони здоров’я, що зацікавлені в безперервному професійному розвитку, реформуванні галузі та ті, що мають глибинне розуміння процесів, є носіями ідеї зміни, час яких настав. | ||
− | + | [[Категорія:Реформи]] |
Поточна версія на 13:05, 25 липня 2021
В останні роки систему охорони здоров’я в Україні динамічно перебудовують. Усталені протягом десятків років звичаї та механізми докорінно змінюються, і в цьому процесі та в новому порядку можна знайти як плюси так і мінуси, однак необхідність реформування давно назрівала. Багато було зроблено за каденції МОЗу 2016-2019 років, ще більше лишилось попереду, і надзвичайно важливо тримати руку на пульсі змін та вчасно вводити найкращі практики, відміняти ті, які не працюють та дослухатись до медичної спільноти і пацієнтів.
Стан системи ОЗ
Первинна ланка
На початок 2020 року завершена реформа первинної ланки системи охорони здоров'я. У багатьох розвинених країнах світу 80-90% звертань пацієнтів за медичною допомогою вирішуються на саме цьому рівні. І, власне, приклад побудови системи в Україні взятий з британського досвіду, де рівень довіри населення до медицини один з найвищих у світі.
В ході реформи відбулися такі зміни:
- Усі державні заклади первинної меддопомоги (ЦПМСД) автономізувались та стали комунальними некомерційними підприємствами (КНП);
- Приватні заклади отримали можливість співпраці з державою на рівних умовах КНП при умові укладення договору з Національною службою здоров’я (НСЗУ);
- Пацієнти можуть вільно обирати та змінювати фахівця первинного рівня незалежно від місця проживання та прописки, а орієнтуючись на його/її кваліфікацію, рівень сервісу, відповідність уявленням пацієнта про якісну медичну допомогу;
Також люди мають змогу безкоштовно обслуговуватись у приватних закладах, що працюють із НСЗУ, отримувати той самий спектр послуг;
- Медичні заклади опинились в умовах конкуренції, що мотивує керівників розвивати свій заклад та покращувати сервіс, залучати фахівців високого рівня і таким чином збільшуючи потік пацієнтів, а отже і фінансування;
При настільки глобальному реформуванні важливої та складної системи навряд чи можливо не припуститися жодної помилки та допрацювати все й одразу, процес реформування має бути динамічним та враховувати досвід лікарів. Необхідно відмітити кілька речей, які мають бути змінені чи додані до цього із етапу реформування:
- Можливість для лікаря змінювати місце роботи без втрати пацієнтів, що уклали декларацію з ним;
- Простий механізм для пацієнта, що дозволить автоматично піти за лікарем в інший заклад або лишитись на обслуговуванні в цьому ж закладі з передекларуванням до колеги без необхідності додаткового візиту в заклад;
- Юридична підтримка використання міжнародних протоколів лікування як засіб, що додасть лікарю впевненості в застосуванні найкращих світових практик;
- Продовження перекладу та затвердження міжнародних протоколів з адаптацією до наявних можливостей фармацевтичної галузі, діагностичних можливостей;
Вторинна та третинна ланка
Ці щаблі спеціалізованої медичної допомоги повинні долучитися до медреформи з квітня 2020 року. Наразі важливо дотримуватися обраного курсу, адже поки ланки медицини в Україні роз’єднані, що породжує велику кількість міфів, непорозумінь та незручностей для пацієнтів на місцях.
Головними проблемами впровадження медреформи на вторинці ми вважаємо такі:
- погана комунікація між МОЗ та керівниками і фахівцями медзакладів, що створює умови для поширення дезінформації;
- неможливість одночасного реформування усіх ланок, унаслідок чого накопичення непорозумінь щодо позитивних змін та підвищення фінансування первинної ланки, тоді як вторинна і третинна ланки продовжують працювати в старих умовах;
- наявність на спеціалізованому рівні практики корупції і тіньових схем, що за об’ємами значно перевищують фінансування, яке може запропонувати держава;
- невпевненість лікарів у позитивних змінах.
Основними шляхами вирішення цих проблем повинні бути:
- ефективна та постійна комунікація МОЗ з медпрацівниками усіх рівнів;
- навчання персоналу, надання доступної та прозорої інформації про кожен крок, перспективи, реальну картину фінансування - це дозволить підвищити довіру спеціалістів до змін;
- відкритість міністерства та постійне широке інформування населення про всі нововведення.
Діалог є коренем успіху таких важких та суперечливих реформ, адже тільки так можна успішно пройти всі тимчасові незручності під час змін системи.
Компетентні кадри на всіх рівнях охорони здоров’я, що зацікавлені в безперервному професійному розвитку, реформуванні галузі та ті, що мають глибинне розуміння процесів, є носіями ідеї зміни, час яких настав.